Сім рядків і погроза. Мовець не хоче, щоб життя сказало «Іди геть», вичавило з душі все споглядання і лишило йому «один спогад» на прожиток долі. Потрійний знак оклику — піднесений голос; трикрапки після нього — його падіння: «Я не хочу… Я сам… піду…» Чи це відхід, чи смерть, вірш не каже. Перший із кількох тутешніх віршів про те, щоб піти раніше, ніж проженуть. Повторене «не хочу» створює головний тиск вірша. Герой боїться не тільки смерті, а й звуження — можливості, що ціле життя буде стиснуте до одного вцілілого спогаду. Спротив тому стає вимогою зберігати внутрішній простір широким навіть тоді, коли саме життя намагається його звузити.