Оригінал
Радостна грусть
Был темным вечер,Дул с далека холодный ветер.Я вышел с дома и пошелТуда, куда не знал никто.
Часами по улицам ходил,Без никого, совсем один.Очень плохо было мне:Я думал только о тебе.
Но вдруг, увидел вдалекеОбраза твоего сияние.Вскоре с тобой мы повстречались,И … вдвоем остановились.
Переклад
Радісний смуток
Був темним вечір,Здалека дув холодний вітер.Я вийшов з дому і пішовТуди, куди не знав ніхто.
Годинами по вулицях ходив,Без нікого, зовсім один.Дуже погано було мені:Я думав тільки про тебе.
Та раптом побачив вдалиніОбразу твого сяяння.Невдовзі з тобою ми зустрілись,І … удвох зупинились.
Про вірш
Оксиморон назви править простою історією: холодний вечір, довга самотня прогулянка «туди, куди не знав ніхто», думки лише про неї — і раптом удалині сяйво її образу, обійми, прошепотіле «я в озеро любові твоєї впав», поцілунок, тривалий настільки, щоб зійти за відповідь. Погода йде за серцем: хмари відходять, з’являється місяць. Перший поцілунок, написаний як друге народження, у восьми простих катренах. Суперечність у назві тут точна, а не декоративна. Смуток існує тому, що коханої немає поруч; радість з’являється тому, що її ще можна уявити такою, що наближається. Вірш утримує обидва стани одночасно і не спрощує вечір до одного визначення — щасливого чи сумного. Назва тому працює як точна формула двох несумісних, але одночасно правдивих переживань.