Оригінал
* * *
Отображение солнца в бокале моем,Отображение солнца в душе твоей.О Боже, как я люблю эти глаза,Я хочу попасть хоть на миг туда,Я хочу в то пространство, Там сладость и страсть,В то случайное счастье, Я хочу в этот ад.
Переклад
* * *
Відблиск сонця у келиху моїм,Відблиск сонця у душі твоїй.О Боже, як я люблю ці очі,Я хочу потрапити хоч на мить туди,Я хочу у той простір, Там солодкість і пристрасть,У те випадкове щастя, Я хочу у це пекло.
Про вірш
Дванадцять сходинкових рядків і два відображення сонця — у келиху вина і в душі. Крізь очі мовець хоче потрапити «в той простір» солодкості й пристрасті, у «випадкове щастя», яке в останньому рядку називає пеклом. Перевертання раю і пекла — уся думка вірша: кохання як місце, куди благаєш впустити, знаючи, що згориш. Сходинкова верстка змушує око падати туди рядок за рядком. Образ невеликий, майже приватний, але в ньому вже міститься ширший метод книжки: звичайна річ стає проходом у внутрішнє життя. Відображення тут не декоративний ефект, а мить переходу — точка, де просте сприйняття світу непомітно перетворюється на бажання. Так маленька оптична деталь уже вчить читача шукати другий, внутрішній вимір побаченого.