Оригінал
* * *
О Да ! О Нет !Я снова вижу тот же бред,И не пойму я – что же это?Длинный странный сон, или ничтоПо сравнению с мечтой?Моей мечтой забытой.
Пройдут года, я так и не пойму,Я просто ничего не вспомню.Все, все, что было – я забуду,И спрятав в жизни Гордую Приблуду,Я разум свой отдам народу своему,И этим подожгу я неcгораему свечу.
Переклад
* * *
О Так ! О Ні !Я знову бачу ту ж маячню,І не збагну я – що ж це?Довгий дивний сон, чи ніщоУ порівнянні з мрією?Моєю мрією забутою.
Пройдуть роки, я так і не збагну,Я просто нічого не згадаю.Все, все, що було – я забуду,І сховавши в житті Горду Приблуду,Я розум свій віддам народові своєму,І цим запалю я незгасиму свічу.
Про вірш
«О Да! О Нет!» — вірш починається із самозаперечення. Те, що бачить мовець, — «довгий дивний сон» чи «ніщо порівняно з мрією»? В російській це два слова, сон і мечта, і вірш живе між ними. Минуть роки, і нічого не згадається; тоді, сховавши в житті «Горду Приблуду», він «віддасть свій розум народові» і так запалить «незгораєму свічу». Громадянська обітниця, що виринає з розгубленості, з персоніфікацією, якої ніхто не пояснив. Суперечності тут і є методом. Сон і реальність випробовуються одне одним, доки жодне з понять не залишається цілком надійним. Вірш перетворює розгубленість на спосіб мислення: кожна відповідь майже одразу породжує протилежну, і свідомість не може сама засвідчити власну правду.