«Гон» — сленг для дикого, безглуздого трипу, і вірш так і починається: прибитий комар, велика бджола, збита кинутим молотком, забраний вороний кінь. А потім їзда стає мандрівкою українською літературою — материн рушник із пісні Малишка, село в журбі за Шевченковою Катериною, старий кобзар у полі, який каже, що нема щастя в Україні, «і Воля, і Доля лише уві сні». «Ні, дядьку, — це ви уві сні; Доля і Воля вже є». Він усміхається і зникає, і з’являється мамин рушник. Безглуздя, що закінчується патріотичним видінням, — або навпаки. Сюрреалістична комедія постійно змінює масштаб, доки нісенітниця не починає нагадувати свободу. Якщо герой може за бажанням вигадати коня, зброю й дорогу, уява на короткий час стає окремою країною — з іншими законами, ніж ті, що керують звичайним життям.