Антитютюновий вірш, що на сторінці має форму власної назви: рядки зсуваються праворуч і закручуються. Навіщо брати сигарету? Краще з’їсти «несмачну цукерку» або поїхати без грошей у «далекий для когось приморський Крим». Може, куриш, «щоб для себе незнане відкрити», — тоді не кури багато, зупинись «і з’їж цукерку». Кода для тих, хто на дієті, забороняє і сигарету. Порада з підморгуванням, викладена як малюнок. Візуальна форма входить безпосередньо в аргумент вірша. Рядки, що відхиляються вбік, нагадують дим і вигин знака питання, тоді як герой навмисне пропонує буденні альтернативи сигареті. Переконання відбувається через гру: звичку висміюють замість того, щоб читати проти неї мораль. Навіть графіка сторінки тому стає частиною авторського голосу, а не лише зовнішнім оформленням тексту.