Назва обривається — «не пере…» що? — а вірш є списком побажань, кожна строфа з «Будь для мене»: музою, «що звучить мов музика лагідними ніжними нотами суміжними»; квіткою вічної весни; грою, що захоплює, «тільки не будь шоком»; нянькою, іграшкою, читачкою дитячого журналу «Малятко», «бо я ще дитятко». Останнє прохання — єдине серйозне, і воно скасовує решту: «перш за все зі мною будь завжди собою». Музичні ноти першої строфи відлунюють назвою збірки. Незакінчена назва віддзеркалює відмову твору занадто точно визначати стосунок. Муза, квітка, вічність, тепло — кожне прохання пропонує коханій нову можливу роль. Бажання розширюється саме тому, що жоден окремий образ не здатен умістити все, чого від неї прагне герой.