Неримований маніфест, єдиний верлібр розділу. Не розраховуй на мене як на власність; розраховуй як на друга. Не вимагай, щоб я був тобі зобов’язаний, чи ставав твоїм полоненим, «що втрачає свою думку». Не роби для мене того, чого насправді не хочеш; не живи для мене, «якщо сама для себе не навчилась жити». Остання строфа збирає три відмови в умову і вивертає їх: «Не розраховуй на мене, не вимагай від мене, не роби для мене — якщо хочеш мене». Любов, визначена тим, чого вона не прийме. Встановлення меж у цьому вірші — не відмова від близькості, а її переозначення. Дружбі й любові пропонується вижити без права власності одне на одного. Свобода тому постає не протилежністю близькості, а умовою, без якої справжня близькість для героя взагалі неможлива.