Короткі рядки, спокійний голос і рішення: залишитись одному і «бути як вітер, навіть якщо доведеться смертю відповісти». Ніщо не має значення — ні вчора, ні завтра, ні суспільство, ні зречення — «коли помираєш раптово». Тільки душа, що легко виходить із тіла в простір; хай зіллється «як крапля й океан», і ніхто вже не провокуватиме на обман. Образ краплі й моря давній і містичний; вірш бере його не щоб тужити, а щоб перестати боротись. Образ вітру рятує самотність від значення простої ізоляції. Бути одному означає рух, незалежність і водночас незахищеність. Вірш не переконує, що свобода безпечна; його серйозність саме в готовності визнати, що автономія має ціну і що цю ціну іноді доводиться приймати.