Оригінал
Любил
Девчонка, я тебя любил,Й домой не раз к тебе звонил,Не раз с тобою я встречался,Но так и не поцеловался.
Я тебя любил, я тебе звонил,На День рождения цветы тебе я подарил,Я о тебе мечтал, и повсюду вспоминал,Но вот пришел любви финал.
Ушла любовь - увяли розы,На небе прогремели грозы,Мы разошлись с тобою - понимаю,Но первую встречу иногда вспоминаю.
Переклад
Любив
Дівчино, я тебе любив,Й додому не раз тобі дзвонив,Не раз з тобою я зустрічався,Та так і не поцілувався.
Я тебе любив, я тобі дзвонив,На День народження квіти я тобі носив,Про тебе мріяв, і скрізь тебе згадав,Та ось прийшов любові фінал.
Пішла любов – троянди вже зів’яли,На небі грози прогриміли,Ми розійшлися з тобою – розумію,Та першу зустріч інколи згадую.
Про вірш
Та сама дівчина, той самий телефон, на один час пізніше. Дзвонив, зустрічався, дарував квіти на день народження, так і не поцілував — «і ось прийшов любові фінал». В’януть троянди, гримлять грози, «ти мене не зрозуміла», серце поболіло і вгамувалось. Поруч із «Люблю» це друга стулка диптиха: теперішнє і минуле однієї маленької історії, розказаної без прикрас і завершеної пласкою чесністю: «більше тебе любити не хочу». Зміна граматичного часу болюча саме тому, що майже все інше залишилося тим самим. Дзвінки, зустрічі, квіти — жести, які колись обіцяли початок, — тепер існують лише як докази минулого. Вірш розуміє розбите серце граматично: маленька зміна часу змінює весь емоційний світ.