Іроїкомічна поема про похід у Карпати з керівником і кухарем, названими на ім’я, і без жодної поблажки: важкі рюкзаки і «пусті голови», карімати, страва, що може бути густою зупою або рідкою бульбою, горілка вночі, ранкове горло, що дере, — і одна строфа, де очі розплющуються на «карпатську вроду чарівну» і жарти змовкають. Потім потяг додому, «море сліз» і обіцянка наступного походу: «сигарети не забудьте і обід». Найповніший у книжці комічний портрет компанії друзів. Імена та побутові деталі утримують вірш дуже близько до прожитої пам’яті. Гори не стають піднесеною декорацією: на першому плані незручність, голод, важкі речі й дружба. Саме тому гумор звучить тепло — ніхто, включно з самим оповідачем, не захищений від жарту.