Оригінал
Тоска
Тоска...без краю без конца...тоска...Тоска по солнцу и по небесам.Тоска, что молча прокричит в груди,Оставив радость позади.
Тоска по беззаботным детским дням,По разноцветным ярким снам,По лужам, по которым пробежалИ дискомфорта не узнал.
Тоска как всадник обуздалаМои мысли и предалаИм серо-смысловой оттенок,Напоминая, что уже я не ребенок.
Переклад
Туга
Туга… без краю, без кінця… туга…Туга за сонцем і за небесами.Туга, що мовчки прокричить в грудях,Залишивши радість позаду.
Туга за безтурботними дитячими днями,За різнобарвними яскравими снами,За калюжами, якими пробігавІ дискомфорту не спізнав.
Туга, як вершник, приборкалаМої думки і надалаЇм сіро-смисловий відтінок,Нагадуючи, що я вже не дитинка.
Про вірш
Російське слово тоска — біль без предмета, славнозвісно неперекладний — повторюється, доки не стає звуком. Це туга за сонцем і небесами і понад усе за дитинством: «різнокольорові яскраві сни», калюжі, крізь які біг і не знав дискомфорту. А потім образ, що несе вірш: туга «як вершник» загнуздала думки мовця і надала їм «сіро-смислового відтінку» — вигаданий прикметник — «нагадуючи, що вже я не дитина». Ностальгія з діагнозом. Прихованим пунктом призначення цього вірша є дитинство. Повторювана туга спершу розливається без конкретного об’єкта — за сонцем, небом, теплом, — а потім відкриває точнішу втрату: колись світ здавався більшим, теплішим і менш розділеним. Ностальгія стає тугою за колишнім способом бачити.