Назва зварює «алкоголіка» з «космонавтом», а вірш — звертання на три строфи, епітет якого зсувається на один звук: блідий-блідий — блідий бідний — блідий шкідливий. Чому людина «блищить блідістю», чому «пішла у спиртовий вік», чому лежить «на дні бруківкою» висохлої ріки? Вона мовчить; не може глянути на себе. Останній рядок — не докір, а жаль: «Як шкода… як шкода тебе!» Комічне слово в назві поєднує алкоголіка з космонавтом і перетворює залежність на невдалий міф про пригоди. П’яниця постає мандрівником, чия подорож не робить його більшим. Повтор поступово знімає з образу романтику, ведучи від видовища через жаль до прямого усвідомлення шкоди. У результаті космічна метафора перевертається: політ, що мав піднести, насправді показує поступову втрату контролю.