Останній вірш «Любові як драми» повертається до наступного розділу. Життя — гра, але гра «де не щит і меч» — «не варта свічок». Головне — не давати смерті іншим і не забирати життя, а «пустоту душі інших перфектом наповнювати» і зцілювати. А коли бажання жити йде і не можеш себе пробачити? «Не гинь — молись! Шукай — і знайдеш» шляхи туди, «де зрозумієш, що всі не брешуть, — і сенс життя знайдеш». Євангельське відлуння навмисне; великі літери назви — рука на плечі. Метафора гри перетворюється на етику витривалості. Життя може бути нестабільним і несправедливим, але участь усе одно вимагає мужності, засобів і готовності продовжувати. Зрозуміти — означає свідомо увійти в боротьбу, а не робити вигляд, ніби самої боротьби не існує.