Envoi частини «До». «Поети, розкажіть, будь ласка, якщо Вам не важко, як поетом стати». Як описати думки «в формі поетичній, для Вас простій і звичній»; як передати віршем красу, бажання, радість і свободу; як прогнати з душі «життєву незгоду»; як думки «літали ввись, у небо разом з птахами» — знову прозора безмежність «Птаха і птахів». Терцети, скромні й трохи лукаві: «розкажіть без гонору, дорогі поети, — ну, хоч по куплету». Прохання учня, поставлене в кінці вісімдесяти віршів, які вже на нього відповіли. Фінал, побудований на запитанні про те, як писати поезію, навмисно робить збірку саморефлексивною. Після вісімдесяти віршів герой усе ще звертається до інших поетів як учень ремесла. Це натякає, що творення починається знову щоразу, коли закінчується впевненість.