Знову «Ви» з великої літери і залицяння, що саме собі забороняє. «Мадам, я Вас хочу в усіх сенсах — Ви такі милі, що не можу зробити пропозицію». Насолоди перелічено зі старомодною дбайливістю: пташиний спів, бас водоспаду, усмішка «без домішки неволі», очі, як блиск рубіна, риси, що є «відображенням мрії, як простір для пташеняти». Вона така світла, така прекрасна, що він «собі не дозволить» запропонувати руку й серце, «хоч у стражданнях доведеться жити». Ввічливість XIX століття з дуже сучасним першим рядком. Старомодне звертання надає бажанню водночас чару й роздратування. Ввічливість стає ще однією перепоною, костюмом, який герой не може до кінця скинути. Грайливість виникає з усвідомленої дистанції між соціальною формою і тілесним потягом — вірш тримає обидва плани видимими.